Досвід Австрії. Звіт Сергія Кузьмича.


Сергій Кузьмич


Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, Інститут історії, етнології та правознавства імені. О. М. Лазаревського, студент




 

Вівторок 8 квітня
Організація Об’єднаних Націй

Основні теми, що обговорювались:
  • Роль і функції міжнародної організації
  • Україна в системі ООН.

Організація Об’єднаних Націй (ООН) –універсальна міжнародна організація, створена з метою підтримки миру і міжнародної безпеки, розвитку та співробітництва між державами.Рішення про створення ООН було ухвалене на Ялтинській конференції голів держав антигітлерівської коаліції (СРСР – Сталін, США – Рузвельт, Великобританія – Черчилль), яка проходила 4-11 лютого 1945р.

Керівники антигітлерівської коаліції ухвалили рішення 25-го квітня 1945р. в м. Сан-Франциско(США) скликати конференцію Об'єднаних Націй для розробки статуту нової міжнародної організації – ООН. Її збори, ще до закінчення Другої Світової Війни, символічно означали, що союзники досягли консенсусу щодо існування та діяльності недержавної організації, створеної для збереження миру на планеті.

Україна, як держава співзасновниця, зробила вагомий внесок у розвиток Організації, зокрема, глава делегації України на конференції у Сан-Франциско, міністр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував у Першому комітеті, де були розроблені Преамбула та Глава 1 «Цiлi та принципи» Статуту.

Статут організації офіційно вступив в дію 24 жовтня 1945 р. Саме цю дату вважають днем заснування ООН. Цим документом визначено і основні цілі організації:
  • підтримувати міжнародний мир та безпеку;
  • розвивати дружні відносини між націями на основі поваги та принципу рівноправ'я і самовизначення народів;
  • здійснювати співробітництво для розв'язання міжнародних проблем економічного, соціального, культурного і гуманітарного характеру та для заохочення й розвитку поваги до прав людини й основних свобод;
  • організовувати і погоджувати дії націй для досягнення цих спільних цілей.
На основі статуту ґрунтується і специфічна структура ООН, яка налічує 6 головних органів:
  1. Головним органом ООН є Генеральна Асамблея. В ній представлені всі держави-члени ООН. Кожен з них має один голос.
  2. Рада Безпеки– орган, який по статуту несе найбільшу відповідальність за підтримку миру і безпеки. При Раді діють воєнно-штабний комітет і міжнародні збройні сили.
  3. Генеральний Секретар – голова секретаріату. Лідер ООН, представляє і робить заяви від імені організації (обирається на 5 років)
  4. Секретаріат– обслуговує решту всіх органів ООН і здійснює керівництво їх програмами.
  5. Міжнародний Суд– головний судовий орган ООН. Складається з 15 суддів, яких обирає Генеральна Асамблея і Рада Безпеки.
  6. Економічна і Соціальна Рада діє під керівництвом Генеральної Асамблеї, координує економічну і соціальну діяльність ООН.
Доволі цікавим органом ООН є Рада Безпеки (РБ) ООН, на якому хотілося б акцентувати вашу увагу. Цей орган має 5 постійних членів: Китай, Росія, США, Великобританія, Франція та 10 непостійних держав-учасниць, які обираються на 2 роки. За дивним збігом обставин п’ятірка постійних членів Радбезу ООН дзеркально відображає держави, які становлять основу ядерного потенціалу світу та мають у своєму розпорядженні такий привілей, як «право вето» у Раді Безпеки ООН. А це в свою чергу дає підстави нам говорити про своєрідну пентархію цих держав у самій системі ООН. З огляду на ситуацію, яка склалася ще на початку формування цієї організації варто звернути увагу на активність використання ядерних потенціалів цих країн. Так, в ході нашого візиту до ООН стало відомо про частоту випробування зброї масового ураження ядерними країнами в період з 1945 до 1998 р.: США – 1034, СРСР, Росія – 714, Франція, Англія та Китай понад 200 разів. За оцінкою військових експертів рівень зараження на рак солдатів, які відвідували території, де проходили випробування, зріс до 50%. Звідси стає зрозуміло чому у геометричній прогресії росте показних хворих людей на рак,кульмінація якого припадає на кінець ХХ початок ХХІ ст.

На початку 90-х рр.. ХХ ст.ООН, як гарант миру та безпеки у світі, поступово починає втрачати свій авторитет. У цей період особливої актуальності набуває питання реформування ООН. Причини, які спонукали світове співтовариство почати активні дії в бік реформування Організації, перш за все, були зумовлені відходом від холодної війни. Розпад СРСР призвів до трансформації структури міжнародних відносин із біполярної в багатополярну. Обговорення проблем реформування ООН особливо активізувалося в ході підготовки до 60-річчя утворення Організації.Як повідомили нам в ООН, актуальність реформування Організації пояснюється тим, що на початок ХХІ ст. з’являються нові держави, які претендують на світове лідерство. Серед них, Бразилія, Індія, Німеччина та Японія, саме ці країни є головними претендентами на постійне членство у Радбезі ООНі здатні задати новий вектор розвитку світового співтовариства.

Незважаючи на майже двадцятилітній вік ідеї реформування ООН, її модернізація є актуальноюі насьогодні.З огляду на останні події нашого життя хотілося щоб у результаті цього реформування світове співтовариствоу дотриманні своєї головної мети діяло більш рішуче, а країни-учасниці – гаранти безпеки, не перетворювались у агресорів.

Урезультаті нашого візиту до ООН ми дослідили роль і значення світового співтовариства та місце України в ньому. Визначили основні тенденції розвитку Організації та етапи модернізації її структурних підрозділів.В свою чергу, це дає нам можливість інтерпретувати поведінку світової спільноти щодо України у світлі останніх подій, які відбуваються у нашій державі. Нам варто пам’ятати, – «Світ великий, а Україна в нім одна»,саме автору цієї тези та Благодійному фонду, що носить його ім’я ми завдячуємо отриманим досвідом.Велика шана тобі каменяре ХХІ століття що закладаєш основи архітектурного ладу України.
 

Середа 9 квітня

Австрійський парламент

Основні теми, що обговорювались:
  • Австрійська політична система
  • Діяльність парламенту
  • Законодавча діяльність
  • Виборча система і виборче законодавство
Австрія є Федерацією, яка об'єднує дев'ять федеральних земель.Згідно Федеральним конституційним законом, прийнятим у 1920 р., Австрія проголошена парламентською республікою. Главою держави є Федеральний президент, що обирається на 6 років. Уряд очолює Федеральний канцлер. Члени уряду призначаються президентом. Вищу законодавчу владу в Австрії має Парламент – двопалатні Федеральні збори (Bundesversammlung), які складаються з Національної Ради (Nationalrat) і Федеральної Ради (Bundesrat).Проекти законів можуть подаватися урядом, Федеральною радою, а також громадськістю, і мають пройти обговорення та узгодження в обох палатах Парламенту.

Федеральна рада – Bundesrat (64 місця). Депутати обираються ландтагами – парламентами земель. Землі представлені різною кількістю депутатів (від 3 до 12) в залежності від чисельності населення. Термін повноважень депутата 4–6 років.

Національна рада – Nationalrat (183 місця). Депутати обираються відповідно до пропорційно-облікової системи. Термін повноважень – 5 років.

KarlheinzKopf – Другий Президент Національної палати Австрії, з яким ми мали заплановану зустріч, не тільки подав нам вище вказану інформацію, але й розповів специфіку формування партійної системи Австрії та їх співробітництво у Парламенті. Так, у результаті останніх виборів, які відбулися 29 вересня 2013 р., «Велика коаліція», до якої входили Соціал-демократична партія Австрії (СДПА) та Австрійська народна партія (АНП), ледь не втратили влади, проте, їм вдалось зберегти свої позиції та вже вкотре утворити нову коаліцію. Останнім часом великої популярності серед австрійців набуває Австрійська партія свободи (АПС), вони впевнено набирають на останніх виборах 21,4% і стають третьою впливовою партією в Парламенті. Після виборів у вересні минулого року партійне представництво у Національній раді виглядає таким чином:


З вище вказаних даних виникає цілком логічне запитання: чому у передовій Європейській країні з притаманною Західною демократією все більше й більше стає популярною пронаціоналістична Австрійська партія свободи? Як на мене, то відповідь на це запитання криється у міграційних процесах що відбуваються не тільки в Австрії, а й у Європі загалом. Мігранти, які є дешевою робочою силою, витісняють корінне населення з ринку праці, як наслідок – невдоволення народу та пошук ним політичної сили ідеологічні основи якої спрямовані на збереження національної ідентичності австрійського народу. Неабияку дещицю у популяризацію АПС вніс закон про зниження вікового цензу на виборче право до 16 років прийнятий ще у 2007 р. Варто зазначити й вікові особливості прибічників АПС – переважно це виборці віком від 16 до 29 років. Отже, проблема мігрантів у Австрії є, але вона не афішується політиками, зокрема сам KarlheinzKopf дипломатично спростував це проблемне питання. У свою чергу Другий Президент Національної палати Парламенту Австрії критично поставився до закону, прийнятого у 2007 р. щодо зниження вікового паритету на виборче право до 16 років, аргументуючи це тим, що 16-річний громадянин не може свідомо враховуючи всі тонкощі політичної системи зробити свій вибір.

Важливим моментом нашої зустрічі з паном Kopf стала його оцінка подій в Україні. Він зазначив, що Україні потрібно змиритися – Крим це вже Росія, але висока імовірність того, що по невеликім проміжку часу жителі півострова виявлять бажання приєднатися назад до України, а це в свою чергу може спричинити нову хвилю агресії Росії, тому, на його думку, єдиний вихід із ситуації – повна незалежність Криму. У світлі останніх подій KarlheinzKopf наголосив, що нам потрібно всілякими методами запобігти подальшому поширенню сепаратизму та стабілізувати ситуацію на Східній Україні. Також він визнав що Європейський Союз (ЄС) зробив декілька помилок у відносинах з Україною, і сподівається на те, що в подальшому ЄС піде назустріч Україні.

У результаті нашої зустрічі з Другим Президентом Національної палати Австрії ми з перших вуст дізналися про специфіку формування партійної системи Австрії, ознайомилися з принципами Австрійського парламентаризму та дослідили Австрійську політичну систему загалом, яка тримається на основі майже сторічного Федерального конституційного закону та у вмінні досягати компромісу. 

Запозичити і відчути на собі зразок Західної демократії нам вдалось за підтримки благодійного фонду Богдана Гаврилишина в рамках програми «Молодь змінить Україну» одна з цілей якої, створити достойний політичний конгломерат нашої країни та внести свою дещицю у будівництво архітектури суспільного ладу України.
 

14.01.2015