Досвід Швейцарії. 10:0 – Уроки Швейцарії для України.

Сьогодні все частіше можна почути про реформи, інновації, зміни, необхідні для подальшого розвитку України. Після зимових подій український народ зрозумів, що потрібно не вибирати між двох варіантів Європа чи Росія, а зосередити увагу на власному розвитку, зміцненні економіки, політичному оновленні та ефективному управлінні на всіх рівнях, щоб досягти кращого рівня життя, ніж був до сьогодні. Очевидним стало те, що потрібно залучати молодих спеціалістів до процесу державотворення, молодь, яка не буде тяжіти до відновлення того, що було хорошим за часів Радянського Союзу, молодь, яка вже встигла побувати за кордоном та ознайомитися із світовими практиками державотворення та самоврядування, ознайомитись з іншими культурами, щоб сформувати перелік найкращих практик для адаптації в Україні.

Будучи студенткою особисто намагалася використовувати будь-яку можливість подорожі за кордон. Жодного разу не виникало бажання виїхати з України та жити деінде, але постійно намагалася аналізувати та проводити паралелі з тим, як ми живемо та що можна зробити, щоб комфортно було і в себе вдома. Польща, Росія, Туреччина, Чехія, Австрія, Німеччина – різні країни з різними системами економіки, державного управління та з різними системами мислення людей. Кожна з цих країн є цікавою для вивчення, адже мала позитивний результат розвитку у тій чи іншій сферах. У кожній країні були різні почуття та емоції. Захоплення викликали польські дороги, чеська гостинність та архітектура, німецька транспортна система та рівень життя, австрійська міська інфраструктура та чистота, турецька гостинність та традиції, російська помпезність та дух історії.

Зовсім іншими були емоції під час перебування протягом тижня у надзвичайно цікавій та особливій країні – Швейцарії. Адже саме її відвідала наша група з шести людей з різних регіонів України в рамках програми «Молодь змінить Україну», яка фінансується Фондом Богдана Гаврилишина. Можливість стати учасником цієї програми з’явилася у мене після стажування у іншому проекті, а саме «Студенти для органів місцевого самоврядування», організованому ГО «Молодіжна альтернатива».

Кілька слів про власне програму «Молодь змінить Україну». Ідею залучення молодих спеціалістів до процесу державотворення запропонував Богдан Дмитрович Гаврилишин. Він переконаний, що саме молодь віком від 20 до 35 років може змінити Україну, створити кращі умови життя через власні проекти. А тому їм потрібно вивчити досвід розвинених країн, щоб потім адаптувати його до українських реалій та мати орієнтир, до чого прагнути. Такими країнами є Швеція, Швейцарія, Норвегія, Німеччина, Австрія та Польща. Нашій групі молодих та активних спеціалістів у різних сферах вдалося відвідати Швейцарію.

Що ми знали про цю краю перед поїздкою: Швейцарія є нейтральною державою з 1815 року, Швейцарія не є членом Європейського Союзу, однак має тісну нормативно-правову базу співробітництва з кожною державою-членом ЄС, Швейцарія входить до шенгеської зони, а отже відкрита для європейців, місто Женева є штаб-квартирою для багатьох світових міжнародних організацій, Цюріх, станом на початок 2014 року, входить в четвірку найдорожчих міст планети.

Під час перебування у Швейцарії ми значно поглибили свої знання у різних сферах: адміністративне управління, місцеве самоврядування, політичний устрій, економічна, освітня, екологічна та соціальна сфери. Зустрічалися з представниками провідних швейцарських університеті, міських рад, газет, з державними службовцями та громадськими діячами.

Наша команда відвідала ряд різноманітних та різнопрофільних зустрічей, зокрема, Університет Цюріху, Цюріхський Швейцарський федеральний університет технологій м. Цюріха, Міська рада м. Цюріха, редакція місцевої газети «NeueZüricherZeitung», Федеральне відомство юстиції Федерального департаменту юстиції та поліції Швейцарської Конфедерації, Університет Берну та зустріч з представниками Державного секретаріату з освіти, дослідницької роботи та інновацій Берну.

І після кожної зустрічі залишалося враження, що Швейцарія таки найкомфортніша країна для проживання, у якій продуманою є кожна дрібниця, а громадяни переконані, що саме держава працює на них, а не навпаки.

Окрім власне дослідження внутрішньої системи функціонування Швейцарії, ми мали можливість ознайомитись із комунальним господарством, облаштуванням міського простору, транспортною мережею та просто спостерігали за місцевими жителями. Враження залишились неймовірні! А тому вдалося зробити перелік уроків від Швейцарії Україні, які потрібно нам засвоїти.
 
  • Урок 1. Прагнути до вирішення питань шляхом консенсусу


На початку кожної із зустрічей у Швейцарії було представлено загальну інформацію про країну в цілому, про політичну, економічну, соціальну, освітню та інші сфери та цікаві факти власне про міста Цюріх та Берн. І у кожній презентації неодноразово звучали такі поняття, як «консенсус», «децентралізації влади», «референдум», «народне волевиявлення» тощо. Адже саме ці поняття складають основу усієї швейцарської моделі державного функціонування.

Консенсу варто дотримуватись всюди: при формуванні уряду, при прийнятті важливих законів, при зверненні до народу щодо вирішення ключових загальнодержавних проблем, при формуванні судів, при організації політичних партій, при узгодженні питань із органами місцевого самоврядування. Досвід Швейцарії показує наскільки важливим є консенсус. Знайти спільні точки дотику не складно, але навчитися цьому процесу потрібно нам, українцям, терміново. Тоді вдасться уникнути мовних проблем, політичних суперечок, які сьогодні ми маємо тощо.
 
  • Урок 2. Децентралізація влади та реформа системи місцевого самоврядування


26 кантонів, власні парламенти та органи місцевого самоврядування, використання принципу вирішення питань через референдуми та громадські ініціатива, активна участь громадян у житті кантону та країни, підзвітність та залежність національного уряду від волевиявлення народу власні бюджети на місцях – це Швейцарія, успішний приклад децентралізації влади та ефективного місцевого самоврядування.

В Україні сьогодні можна все частіше почути заклики до децентралізації влади, реформування системи місцевого самоврядування, передачу повноважень від адміністрацій до рад. Це питання протягом останніх років не раз піднімалося у «верхах», кандидати у свої передвиборчих програмах розповідали про надання простим місцевим жителям більше можливостей для вирішення місцевих питань. Проте, далі закликів та позицій у програмах справа не просувалась.

Нового поштовху реформа місцевого самоврядування отримало після революційних подій 2013-2014 року. Сьогодні на Сході України «сепаратисти» вимагають федералізації країни, передачі повноважень від Центру на місця. Чи вдасться цього разу авторам концепції реформування місцевого самоврядування почати роботу над втіленням написаного на практиці?

Починати реформу потрібно з низу, тобто проводити активну інформаційну компанію, організовувати зустрічі з головами сільських, селищних та міських рад, організовувати семінари та тренінги для громадського сектору, показувати приклади успішного функціонування органів місцевого самоврядування у інших країнах (у Швейцарії зокрема). У сфері місцевого самоврядування також необхідно проводити навчання людей щодо написання цільових проектів на різноманітні грантові фонди.

Ще однією рекомендацією для України у цьому контексті є створення інформаційної системи зворотного зв’язку: порталів на рівні області, районів, міст та селищ, де висвітлювалися б основні події та можна було обговорювати проблеми, які виявили місцеві жителі та шляхи їх вирішення, що буде доступно для урядовців та полегшить збір інформації на локальному рівні.

В економічній сфері реформи варто розпочати із запровадження місцевих податків, зокрема,частина рекомендацій стосується введення податку на рекламу, що значно зменшить кількість реклами на вулицях та принесе доходи у місцевий бюджет. Також необхідно контролювати відкритість формування місцевих бюджетів, а також підзвітність щодо використання бюджетних коштів на розвиток регіону щомісяця.
 
  • Урок 3. Реформа системи освіти


Система освіти у Швейцарії належить до юрисдикції кожного кантону, що у окремих випадках може викликати труднощі при зміні місця проживання. У загальному система освіти поділяється на кілька рівнів з максимальною профорієнтацією на кожному із них. До університету може вступити будь-хто, однак існує конкурентна система, відповідно до якої на наступний курс може залишитись обмежена кількість кращих студентів. Швейцарська освіта дозволяє уникнути диспропорцій між студентами університетів та закладів спеціальної освіти.

У Швейцарії усі ВНЗ належать до кантональної юрисдикції та фінансуються з місцевого бюджету та з коштів спонсорів та меценатів, окрім двох університетів, які належать до федерального рівня підпорядкування, серед яких і Федеральний університет технологій м. Цюріха.

За кордоном не раз доводилося чути приємні відгуки про рівень вищої освіти в Україні та знання українських спеціалістів. Однак, потрібно зосередити більшу вагу на практичних навичках паралельно із вивченням теорії. Українська практика реформування освітньої системи – кожен міністр скасовує рішення попередника та запроваджує щось своє, а тому відсутність системності та цілісності реформи. Інформаційна кампанія популяризації профтех училищ, жорстка система відсіювання студентів після першого курсу університету, профорієнтація школярів та ще багато чого потрібно нам зробити, щоб максимально адаптувати освіту до потреба внутрішнього ринку, уникнути так званого «відтоку мізків».
 
  • Урок 4. Уніфікована, логічно продумана, автоматизована транспортна система


Швейцарська транспортна мережа міська, міжрегіональна та загальнонаціональна є уніфікованою. На кожній зупинці можна у автоматі придбати квитка як на проїзд в межах міста, так і для міжміського сполучення. Транспорт максимально пристосований для людей з особливими потребами, так, як і власне зупинки. Система квитків є на перший погляд складною, але водночас максимально логічною. Система сповіщення про зупинки - чітка та зрозуміла навіть для туристів з України J.

 


На кожному кроці вивіски та вказівники щонайменше двома мовами (англійською у тому числі). Графіку руху транспорту притаманна швейцарська точність (до секунди).

Продуманими є і перони для потягів. Кожен перон поділяється на сектори: A B C D. На електронному табло висвітлюється назва поїзда, час, а також засвідчуються сектори в межах яких буде вагон першого класу, другого класу та вагон-ресторан,а тому люди вже займають відповідний сектор до прибуття поїзду та не штовхаються. Зовсім нескладно запровадити і у нас таке.

Уніфікація квитків також чудова ідея, але потребує значних коштів та налагодженої електронної системи. Складний процес, але реальний. Приємно радує інновація Укрзалізниці щодо он-лайн продажу квитків. Це зручно, адже не лише самостійно можна обрати місце, але і не доводиться стояти півдня в чергах на вокзалах. Сподіваюсь, такого роду інновації будуть у подальшому вдосконалюватись та широко запроваджуватись в Україні.

Таблички двома мовами повинні бути не лише у Києві. У інших туристично-привабливих містах Україні вони також потрібні, що забезпечить більше комфорту під час подорожі іноземним туристам.
 
  • Урок 5. Розмітка, розмітка і ще раз розмітка!


Розмітка усюди! На проїжджих частинах, на тротуарах, у пішохідних зонах, на набережних невеличких містечок. Розмітка призначена для водіїв, велосипедистів, для звичайних перехожих. Вдалося побачити розмітку навіть у тих місцях, де б ми і подумати не могли, що вона буде. Разом з тим, саме розмітка є одним із проблемних питань в Україні. У нас усі сподіваються на обізнаність водіїв та пішоходів, а про розмітку для велосипедистів взагалі не йде мова, оскільки ми тільки в процесі розробки проектів вело доріжок. Хоча, про яку розмітку можна говорити, якщо власне і дороги не всюди відремонтовані. Однак, буквально перед травневими святами була свідком нанесення розмітки у м. Рівне у вечірній та нічний час, а це означає, що ми таки рухаємося до Європи, нехай і невеликими кроками!

Потрібно розуміти, що в Швейцарії дорогами, розміткою займається власне кантон, з бюджету якого і виділяються на це гроші. У нас ситуація інакша, складніша та, в окремих випадках, взагалі незрозуміла. Нанесення розмітки та міськими дорогами займається ЖКГ, дорогами загального користування та, відповідно, розміткою на них, займається Облавтодор, який нешвидко реагує на проблемні ділянки доріг, та й кошти виділяються з держбюджету, яких не так і багато та на все не вистачає. У цьому контексті реформування системи місцевого самоврядування та децентралізація влади допоможе частково вирішити це питання.
 
  • Урок 6. Велосипед – це добре для здоров’я, екологічно чисто, а ще це чиясь власність, яку красти не можна


Вело доріжки – це вже звичайна справа для європейських країн. Ширина доріг розрахована для автомобілів і для велосипедів, у відповідних місцях позначені переїзди для велосипедистів через проїжджу частину, встановлені невеличкі світлофори і вказівники. Як і всюди у Європі, якщо пішохід рухається не тротуаром, а по вело доріжці – отримує частку негативу у свою карму від велосипедистів, адже вело доріжки мають таке ж значення, як і автомобільні дороги.

 

Досконало розвинена вело-інфраструктура Швейцарії, це ще й:
-   Розмітка та виділені місця на проїжджій частині;
-   Вело парковки скрізь, де можна;
-   Світловідбивачі на асфальті та лавках для уникнення наїзду на людей та предмети;
-   Спеціальна розмітка у пішохідній зоні тощо.

З впевненістю можна опонувати нашим українським громадським активістам, які скандують за встановлення великої кількості вело парковок. У швейцарських містах, у яких ми побували – Цюріх, Берн, Тун, вело парковка – не проблема. Велосипед можна прив’язати до будь-чого: до дерева, до огорожі, до стовпа, до іншого велосипеда, а можна і просто залишити на відведеній стоянці неприв’язаним та бути впевненим, що його ніхто не вкраде.

Звичайно, неприв’язаний велосипед – це ще досить далека реальність в Україні, але вело парковки без значних конструкторських рішень можна встановлювати за невеликі кошти вже сьогодні.
 
  • Урок 7. Сортування сміття


Швейцарці, як і загалом кожен європеєць, сортуються сміття. Для цього призначені смітники, які розташовані не по всьому місту,а у спеціально відведених місцях. Також на вокзалах можна побачити спеціальні потрійні смітники.

 


У столиці Швейцарії, Берні ми натрапили на місце розташування великої кількості невеликих смітників, призначених для різного типу сміття. Окрім цього, усюди по місту розташовані звичайні смітники закритого типу, окремий вид складають смітники для цигарок. Цікавою особливістю є смітники для домашніх тваринок. Кожен господар, вигулюючи свого улюбленця, після нього обов’язково прибирає. Для цього встановлені невеличкі смітники із спеціальними торбинками.

Смітники встановлено на кожній зупинці, галявинах, де відпочивають люди, смітники є навіть у транспорті.

Смітники переважно одного закритого типу, на окремих можна зустріти герб кантону, тобто вони встановлені за кошти мешканців кантону, які сплачують місцевий податок.

В Україні також поступово починають створювати умови для сортування сміття, будуються та функціонують сміттєпереробні заводи. Для прикладу, біля м. Рівного у спів фінансуванні з німецькою компанією було побудовано та запущено такий завод. У місті було встановлено спеціальні контейнери для ПЕТ-пляшок, налагодили співробітництво із здолбунівським ПАТ «Волинь-цемент» щодо постачання сортованого сміття для опалення печей. Однак, через декілька місяців було призупинено роботу сміттєпереробного заводу у зв’язку з проблемами із законодавством України, яке потребує перегляду та внесення відповідних змін. Тобто,потрібні не лише контейнери та обізнаність людей щодо сортування сміття, але і впорядкування законодавства.
 
  • Урок 8. Комфорт людей понад усе!


Адміністративний устрій та самоврядування Швейцарії побудовані таким чином, щоб забезпечити комфорт кожному громадянину, незалежно від мови, якою він розмовляє (4 офіційні мови), кантону у якому проживає (26 кантонів та 2352 комуни), релігії, яку сповідує.

У кожному місці, яке хоч трохи для цього підходить – лавка із символом міста (міська власність), поруч – смітники із символом міста (також власність міста), що означає, що це встановлено за кошти місцевих податків, сплачених жителями кантону.

 


Тобто в Україні потрібно зосередити більшу увагу на встановленні смітників закритого типу (уникнення розповсюдження сміття,а також частково вирішить питання бездомних собак) у місцях, де відпочиває велика кількість людей. Також можна подумати над встановленням креативних лавок через проведення різноманітних конкурсів. Це ж стосується і висадження квітів на вулицях міст.

Потрібно подумати над створенням муніципального органа забезпечення правопорядку на місцях в Україні не стільки для каральних функцій, скільки для інформаційно-просвітницької роботи серед населення .

Також реформування системи місцевого самоврядування та децентралізація влади нададуть більше можливостей місцевим громадам щодо облаштування міського простору для максимального комфорту місцевих мешканців.
 
  • Урок 9. Озеленення вулиць та дахів будинків


У швейцарських містах на вулицях можна побачити велику кількість квіткових клумб, на галявинах охайно підстрижений газон, на столиках у кафе живі вазони замість штучних квітів. Також швейцарці займаються і озелененням дахів будинків, що з екологічної точки зору вирішує декілька проблем, а також створює додатковий комфорт та затишок. Приємно, що і в українських містах також є велика кількість квіткових клумб і не лише у центрі міста. Однак, потрібно не лише займатися озелененням та висадженням квітів, але і зберігати такі місця у чистоті, не витоптувати газон, слідкувати за своїми домашніми улюбленцями. У цьому контексті, нам варто повчитися у швейцарців.

 
 
 
  • Урок 10. Країна починається з кожного із нас


Швейцарія – це країна, де усе продумано для кожного конкретного громадянина. Разом з тим, кожен громадянин є частиною своєї держави, а тому важливо, як він користується послугами від держави. Кожен дотримується чистоти, ніхто не псує комунальне майно, оскільки це і його майно теж, кожен сортує сміття, не засмічує фонтани, прибирає за домашніми тваринами. Практично відсутні черги, а там, де вони і є люди поводяться толерантно, ніякої штовханини, усе злагоджено та чітко.

Добробут людей залежить від самих людей. Ця теза є ключовою, адже неважливо яка кількість лавок у нас буде встановлена, скільки квітів буде висаджено та скільки смітників, якщо це все буде зіпсовано самими людьми, не буде дотримуватися чистота, викидатиметься папірець не у смітник або витоптуватимуться квіти. Потрібно з садочку виховувати порядність дітей, охайність та відповідальність. Одночасно, потрібно встановити місцевий податок, за кошти якого будуть встановлюватися лавки, смітники, із зображенням гербу області, пояснювати людям, що це за їхні гроші встановлено, от тоді кожен буде добре думати перед тим, як щось зіпсувати чи засмітити.

Однією із складових успіху є децентралізації влади, реформування ОМС, ОВВ та освітні заходи. Саме високий рівень місцевого самоврядування та активна участь населення у процесі розвитку міста та покращення благоустрою,а також відповідальність кожного за чистоту та порядок формують той комфорт та високий рівень життя, що є візитною карткою Швейцарії, а отже ми маємо чудовий приклад для наслідування. Окрім цього, потрібно бути не лише активними у процесі розвитку та покращення свого міста, чи області, але і відстоювати власні громадянські права та вимагати від політиків та інших державних діячів виконання своїх обов’язків. Адже держава працює на своїх громадян, а не навпаки! 







http://nenarokom.com.ua/archives/907



 
20.05.2014