Досвід Австрії. Веземо австрійський досвід

Змінимо Україну, або З миру по нитці, а з Австрії – першу

У рамках програми «Молодь змінює Україну», ідейним натхненником якої є відомий українець Богдан Гаврилишин, здійснено першу дослідницьку поїздку до Австрії.

5 найрозвиненіших країн світу, 5-денна подорож до кожної з них, група з щонайменшою кількістю учасників 5 чоловік і бажання наблизити рівень життя в Україні до оцінки «відмінно» – такий вигляд мав би найкоротший конспект програми «Молодь змінює Україну». Детально про її місію та умови участі неодноразово розповідав під час виступів у вищих навчальних закладах та в інтерв’ю Богдан Гаврилишин, і тепер, коли зворотний зв‘язок із молоддю встановлено, час надати їй слово. Далі – розповідь учасників проекту про поїздку і враження від неї.

 


Наша група – це сім молодих фахівців, сім представників різних професій. Серед нас є студенти, і спеціалісти з досвідом роботи – викладач вузу, економіст, працівники громадських організацій, представники медіа. Усі ми різні, однак об‘єднані ідеєю проекту та спільним переконанням: Україна потребує змін і змінюватись треба починати тут і зараз.

 


Нам пощастило вивчати одну з найрозвиненіших держав Європи – Австрію – і побувати у Відні, її культурному, економічному і політичному центрі. Це місто, що за формою нагадує коло, є найбільшим за кількістю населення в Австрії і водночас найменшою її федеральною землею. За останніми даними міжнародного дослідницького агентства Mercer, Відень уже четвертий раз поспіль названо найкомфортнішим для проживання містом у світі. Австрія ж, за індексом людського розвитку, згідно з доповіддю про людський розвиток ПРООН 2013 року, оприлюдненою 15 березня, не увійшла до списку най-найкращих, однак серед 187 країн посідає18-темісце і стоїть на перших позиціях серед країн з високим рівнем ІЛР. На переконання ж талановитого політолога Богдана Гаврилишина, Австрія є однією з країн, яка досягла найвищого рівня економічного й людського розвитку за всіма показниками – політична свобода, економічний добробут, соціальна справедливість, симбіотичне співжиття з природою. До речі, Україна на 60 позицій нижче від Австрії, на 78 місці. Тож робимо перший висновок: маючи на меті поліпшити ситуацію у власній країні, маршрут ми обрали вірний.

Перш ніж сісти на літак сполученням Київ – Відень, ми досліджували країну на відстані. Особливо корисним нам видався досвід Австрії усфері державної підтримки молоді та залучення її до управління країною, а також розвиток освіти та студентського руху. У межахобраної теми ми розробили програму дій і встановили потрібні контакти. А загалом, поїздка наша – це спроба відчути країну зсередини, вловити її настрій, відчутиплин буденногожиття австрійців.

 


Отже, 16 лютого – виліт, через півтори години – австрійський аеропорт і перше враження: представники паспортного контролю усі як один із привітними посмішками. А трохи згодом ми побачили, що посміхатись на вулиці чи будь-де – це норма, а не привід для роздумів щодо «нормальності» людини. Посмішка –візитівка кожного австрійця, кожного європейця. Українці теж привітний народ, та не в усіх державних установах вас зустрічатимутьпосмішками. І це найлегше, що можна було б змінити… Прямуючивід аеропорту до готелю ми насолоджувались ідеальним станом дорожнього покриття, однак про те, що європейські дороги не рівня нашим, чули всі, а от організація громадського транспорту в Австрії, якою славиться країна, вартаособливоїуваги. Здивувало те, що у Відні всі види громадського транспорту – метрополітен, трамвай, автобус – належать єдиному транспортному підприємству Wiener Linien (віденські лінії). І, як би банально це не звучало, за рухом громадського транспорту тут можна звіряти годинник! А ось іще дивина: вхід уметро майже всюди без турнікетів. Тобто на вході вам ніхто не чинитиме перешкод, якщо ви не маєте квитка, однак усередині час від часу відбуваються перевірки, тому навряд чи хтось із місцевого населення стане випробовувати себе на вдачу. Міжміські пасажирські перевезення здійснюються переважно залізничним транспортом. До того ж в Австрії діє закон про заборону використання паралельного виду транспорту у міжрегіональному сполученні, тобто працювати двом компаніям на одному маршруті забороняється. Тим самим держава значною мірою турбується про екологію навколишнього середовища.

 


А ще неможливо було не помітити чистоту вулиць. До речі, Австрія вважається країною ідеальної чистоти, якої тут дотримуються за будь-яких погодних умов. Полишивши зимово-білий Київ, у Відні ми не побачили ані намерзлого льоду, ані снігу, не кажучи вже про кучугури та замети, – тут такого в принципі не трапляється! Комунальні служби одразу ж прибирають сніг– таке враження, що навіть ще в повітрі. Завчасно ж усі вулиці посипають маленькими камінчиками – щоб не було слизько, коли піде сніг. Так само й після дощу тут не буває ні калюж, ні бруду. Словом, Відень захищений від непогоди на всі 100 відсотків.

Тепер щодо нашої теми. Австрію без перебільшення можна назвати країною молодіжних організацій. Уявіть-но: 3 млн австрійських громадян є членами різних молодіжних об‘єднань (молоддю тут вважають осіб до 30 років включно), тоді як загальна кількість населення становить 8 млн. Щорічно державним бюджетом Австрії виділяється близько 6 млнєвро на підтримку молодіжних організацій. Про це нам повідомили уФедеральному міністерстві економіки, сім’ї та молоді, що регулює економічні, соціальні питання і є основним державним органом в сфері молодіжної політики. Йдучи на нашу першу зустріч,ми думали, що буде офіціоз, але натомість відбулося невимушене спілкування уформаті жвавої дискусії, надання будь-якої інформації, яка була б нам корисна.

 


 З 2000 року в Австрії діє закон про молодіжне представництво, який регулює порядок створення та функціонування молодіжних організацій, їх співпрацю з органами влади. Законом передбачені прозорі умови фінансування такихорганізацій, а також прописані критерії, яким вони повинні відповідати. Тобто, якщо організацією дотримано усіх вимог, вона може впевнено розраховувати на фінансову підтримку, а якщо використає кошти за цільовим призначенням, то держава знову надасть підтримку наступногороку.

Цікавим фактом є те, що з метою залучення молоді до управління країною на законодавчому рівні всі проекти законів, що стосуються молодіжної політики в Австрії, надаються спочатку для обговорення молодіжним організаціям. Лише після отримання коментарів міністр економіки, сім’ї та молоді(нині — Райнхольд Міттерлєнер)передає пакет документів на розгляд парламенту. Погодження проектів законів з молодіжними організаціями законодавчо не є необхідним – це власна ініціатива міністерства, якоїтут чітко дотримуються. Також держава намагається залучати молодь до участі в управлінні шляхом реалізації різних молодіжних програм. Корисним для нас також досвід проведення конкурсів серед молоді:пропонується висловити своє бачення щодо вирішення тієї чі іншої існуючої в державі проблеми. Переможцеві надається можливість виступити з промовою на засіданні парламенту.

Як кажуть туристи, парламент Австрії нам дуже сподобався! Насамперед своєю відкритістю. Ми мали можливість бути присутніми на одному із його засідань, під час якого перед депутатами звітував Вернер Файман, діючий канцлер Австрії, а ті виступали зі своїми промовами. Виявляється, кожен, хто бажає послухати депутатів, за яких віддав свій голос на виборах, чи побачити, як функціонує парламент, може без будь-яких перешкод побувати на його засіданнях. Сучасний парламент представлений п’ятьмапартіями – Соціал-демократичною, Народною партією Австрії, Партією свободи, Зеленими, Об’єднанням «За майбутнє Австрії».

Ще одна запланована зустріч відбулась у Молодіжному офісі Магістрату 11 – тут займаються підтримкою молоді до 18 років із неблагополучних сімей. Вразив той факт, що в Австрії зовсім немає дитячих будинків, тобто держава опікується тим, щоб полишені біологічними батьками діти виховувались уприйомних сім‘ях. А ще Магістрат 11 надає соціально-психологічну підтримку всім, хто цього потребує, допомагає молодим людям після 18 років відчути себе потрібними у суспільстві. Ознайомившись із програмами підтримки молоді, ми дйшлиневтішноговисновку: наша держава сьогодні навряд чи спроможна забезпечити фінансування для впровадження подібних програм в Україні. Та все ж деякі важливі механізми роботи з молоддю з неблагополучних сімей ми серйозно налаштовані запровадити у нас, про що звітуватимемо окремо.

Хотілося б додати, що на вулицях і в різних установах Відня ми зустрічали чимало людей із обмеженими можливостями, які пересувались в інвалідних візках. Як виявилося, це не тому, що в Австрії інвалідів більше, – просто держава приділяє даній проблемі значну увагу. Так, усі транспортні засоби обладнані спеціальними пристроями, а більшість із них – з низькими платформами, на кожній станції метро є ліфти, майже всюди двері відчиняються автоматично. Людина в інвалідному візку може не лише легко дістатися з пункту А в пункт Б, але й бути на рівних з іншими і повноцінно реалізовувати себе в будь-яких сферах життя.

Наступна наша екскурсія була до Віденського міжнародного центру, так званого «Міста ООН» (UNO-City), який є третьою резиденцією ООН у світі після Нью-Йорку і Женеви. Цекомплекс із шести будівель, де розміщуються різні організації ООН. Він спроектований архітектором Йоханом Штабером таким чином, що жодна з будівель, щооточують центральну, не відкидає тінь на сусідню, у чому ми переконались на власні очі. Нам було приємно чути, що до України тут особливе ставлення, адже вона є однією з країн – засновниць ООН і бере активну участь уїї діяльності. Згадали ще й Геннадія Удовенка, який 1997р. був обраний головою 52-їсесії Генеральної Асамблеї ООН.

Побували ми уНаціональному Віденському Університеті – одному з найкращих та найстаріших у Європі, де навчається близько 72 тис.студентів. Запам‘яталась процедура вступу до вищих навчальних закладів, яка суттєво відрізняється від нашої, бюрократичної. Усе, що необхідно зробити, – зібрати відповідні документи та вкинути їх в одну ізспеціальних скриньок для вступників, розміщених в університеті, або ще простіше – надіслати документи поштою. Жодних вам черг, жодних підпирань стін чи обсиджувань стільців. А ще в усіх університетах країни діє представництво Австрійського національного союзу студентів, яке представляє та захищає права студентів, забезпечує співпрацю університетів та розглядає різноманітні проекти, що стосуються вищої освіти.

Встигли ми й місто оглянути – його затишні вулички і переповнену туристами Центральну площу, побачили величезну ковзанку навпроти Ратуші, будинокХундертвассера, не схожийна жодну іншу будівлю у світі, та й загалом були захоплені красою Відня – одного з найпрекрасніших міст на планеті. Життя тут здається таким безпечнимізлагодженим, щовиникає почуття впевненості у власних силах,і бажання змін у рідній країні потроюється. Адже можна жити краще. Ми це бачили. Ми заручились австрійським досвідом і сповнені енергії та ідей крок за кроком змінювати Україну. Та це вже інша тема іншої статті.

Катерина БЕКРЕНЬОВА, прес-секретар Благодійного фонду Богдана Гаврилишина; Валерія ГЕРАСИМЕНКО, Владислав ІЛЬЧЕНКО, студенти-журналісти Національного педагогічного університету ім. М. Драгоманова

Рубрика: Подорожі
Газета: №67, (2013)


 


25.02.2013