Ларс Свендсен: «Свобода – ключова категорія для людської гідності»

Ларс Свендсен: «Свобода – ключова категорія для людської гідності»

Фото: Олександр Козаченко для «Forbes Україна»


 

Популярність професору Бергенского університету Ларсу Свендсену принесла книга «Філософія нудьги»: перекладена 28-ма мовами світу, написана легкою мовою філософська праця стала європейським бестселером. Після успіху «Нудьги» Свендсен взявся за вивчення природи моди, мистецтва, зла і страху, і про кожен феномен написав окрему книгу. В українському перекладі недавно вийшло його есе «Філософія свободи».

 

Forbes поговорив із Ларсом Свендсеном про місію філософії в сучасному світі, про те, що таке свобода, і як теоретичну філософську концепцію можна прикласти до українських реалій.

 

‒ Чому ви вибрали для себе філософію?

 

‒ Я не планував академічної кар'єри. Мій батько був водопровідником, а мати ‒ бухгалтером. Мабуть, я був першим у своїй родині, хто відкрив книгу. У мене не було думки стати вченим, тим більше філософом. Я хотів бути економістом. Але в Норвегії всі студенти без винятку повинні взяти один семестр філософії. І я полюбив її, вирішив трохи заглибитися, в результаті став професійним філософом. Моя докторська дисертація була присвячена Іммануїлу Канту. І мені було настільки нудно в останній рік роботи над нею, що після захисту докторської я написав книгу про філософію нудьги. Я не думав, що хтось її читатиме. Це був несподіваний успіх.

 

Почавши працювати в Університеті Бергена, я паралельно продовжив писати книги про різні явища. Я став філософськи невгамовним ‒ як тільки закінчував книгу на одну тему, починав роботу над абсолютно іншою. Наприклад, після філософії зла вивчав філософію моди. А після «Філософії свободи» написав книгу про самотність, яку теж мають перекласти українською мовою. Зараз міркую, що ж взяти наступне. Можливо, це буде смерть, а можливо ‒ свідомість тварин.

 

Ларс Свендсен: «Свобода является ключевой категорией для человеческого достоинства»

 

‒ Як ви вибираєте тему і працюєте над нею?

 

‒ Зазвичай я пишу книгу про те, що не до кінця розумію. Я не став би братися за те, в чому, на мою думку, є фахівцем. Тому що для мене написання книги ‒ це спосіб мислення. Спочатку обрана тема ‒ це завжди щось, що мене турбує, що не можу збагнути. Це некомфортний стан. Тоді я проводжу масштабне дослідження в цій сфері. У всіх моїх книг ‒ значна бібліографія. І коли я вже все розумію ‒ думаю, що ж можу привнести такого в тему, чого в ній ще немає.

 

Я люблю електроніку, різні гаджети, але коли пишу книгу, вважаю за краще робити це на папері, увімкнувши музику на повну гучність. Це може бути класика, панк-рок, електронна музика. Коли я закінчую рукопис, переношу його в комп'ютер. Коли пишеш фізично ще раз, набагато легше зрозуміти, що працює, а що ‒ ні. Також при остаточних правках я намагаюся скоротити текст, викинути хоча б третину матеріалу. І книга готова.

 

‒ Які філософи вам близькі?

 

‒ Найбільше на мене вплинув Іммануїл Кант. Це дійсно видатний мислитель. Коли він вже у тебе «в голові», дуже складно його позбутися. Буває, пишу щось, і ловлю себе на тому, що це підхід Канта. Однак усі філософи для мене ‒ швидше інструменти, які я використовую, щоб досліджувати певну тему.

 

Свобода ‒ це не просто відсутність втручання, а й відповідне забезпечення освіти, охорони здоров'я, матеріальних ресурсів. Крім політичної волі, є особистісна

 

‒ Яка, на ваш погляд, місія філософії в сучасному світі?

 

‒ Люди ‒ це створіння, яким потрібно на щось спиратися. Ми намагаємося вирішити проблеми, зрозуміти речі, губимося у власних думках. І тоді філософії неможливо уникнути. Неважливо, який предмет ви вивчаєте, якщо ви заглиблюєтесь в нього, намагаєтеся знайти основи, ви будете мати справу з філософією. Однак багато сучасних філософів набагато більше стурбовані проблемами інших філософів, ніж проблемами звичайного людського існування. Я вважаю, філософія підходить людям, які не є професійними філософами. Можна писати філософські праці, з одного боку, що відповідають академічним стандартам, а з іншого ‒ зрозумілі людям, які взаємодіють з ними. Це і є моя місія.

 

‒ Чи можливо в наш час створити якусь нову філософську систему?

 

‒ Зараз прийнято коментувати інших філософів. Звичайно, ти повинен визнавати роботи авторів, які були до тебе, їх внесок. Однак можна робити більше, ніж просто коментарі. Я, наприклад, вивчаю інших філософів, збираю по шматочках усе те, що вони зробили в певній темі, і подаю в новому ключі.

 

Мабуть, час для великих всебічних філософських систем ‒ у минулому. Сьогодні важливо використовувати оглядовий метод, бачити феномен в цілому. Я намагався зробити це в книзі про свободу. Почав описувати свободу в світі природи, щоб зрозуміти, якими істотами ми є. Ми здатні робити вибір. Далі, в наступній частині, я розбирав, який вид суспільства найкраще підходить для нас, людей. Фактично, це ліберальна демократія, яка пропонує більший плюралізм, ніж будь-який інший соціальний устрій. Вона єдина дає ті основні рамки, в яких ми можемо реалізувати себе. І тут виникає третє питання: як я можу реалізувати себе, в чому сенс? Я спробував описати все це. Багато філософів писали про свободу, але в основному або про людину, або про суспільство. І неможливо було осягнути цей феномен у цілому.

 

Ларс Свендсен: «Свобода является ключевой категорией для человеческого достоинства»

 

‒ А що характерно для філософії Норвегії?

 

‒ Ми ‒ маленька країна, всього 5 млн жителів. У нас немає своєї філософської школи. Норвезькі філософи ‒ це десь порівну континентальні філософи й аналітичні. У своєму університеті в Осло я вивчав обидві традиції, і це мені дуже допомогло. Континентальна філософія ‒ це французька і німецька школи, феноменологія, екзистенціалізм. Аналітична ж спирається на аналіз, в першу чергу аналіз мови і логіки.

 

- У нас вийшов переклад поки що лише однієї вашої книги, про філософію свободи. Яке визначення свободи ви даєте?

 

‒ У філософів існує своєрідний фетиш дефініцій. У Канта я вивчив, що ніколи не варто починати з визначення. Якщо тобі пощастить, ти можеш ним закінчити. Якщо коротко описати свободу, я б сказав, що свобода ‒ це поєднання багатьох реальних можливостей для вибору певного способу життя, тобто, швидше одного, ніж іншого.

 

‒ Скільки свободи необхідно людині?

 

‒ Свобода є ключовою для людської гідності. Вона вміщує в себе величезну кількість можливостей, які визначають форму людського життя. Наприклад, людям, що живуть в авторитарному суспільстві, необхідно більше свободи. Звичайно, будь-яка свобода має обмеження. Є ключова різниця між тими обмеженнями, які ви ставите собі самі, і обмеженнями, які накладає на вас авторитарний лідер, диктатор. Люди у вільних суспільствах перестали роздумувати над поняттям свободи. Дуже часто на передній план виходить негативна свобода ‒ від втручання, в першу чергу, уряду. Я з цим не згоден. Свобода ‒ це не просто відсутність втручання, а й відповідне забезпечення освіти, охорони здоров'я, матеріальних ресурсів.

 

Вибирати цінності, які дійсно важливі для тебе ‒ в цьому й полягає свобода

 

Крім політичної волі, є особистісна. Вона залежить від інших людей, зобов'язання перед якими, здавалося б, накладають обмеження на те, що ти можеш робити. Я вважаю ці обмеження вираженням свободи. Наведу приклад із мого життя. Мій батько захворів на рак, а мати вже хворіла багато років і не могла доглядати за ним. Тому я вибрав залишити філософію на півтора року і доглядати за батьком, поки він не помер. Це було важко, сумно і, звичайно, накладало величезні обмеження на моє життя, оскільки я не міг робити багато чого з того, що звик. Але для мене це було важливо. Це було не обмеженням моєї волі, а її вираженням, моїм вибором важливих життєвих цінностей.

 

Власне, в цьому й полягає свобода: вибирати ті цінності, які дійсно важливі для тебе. Тут кожен може поставити собі кілька питань: що мене хвилює? Чи справді мене хвилює те, що повинно хвилювати? Чи я турбуюся про неправильні речі? Якщо визначитися, що хвилює, чи дійсно це важливо, і втілити в життя практично ‒ це дасть набагато більше свободи і сенсу життя.

 

‒ Найкращим державним устроєм ви називаєте ліберальну демократію. Від чого залежить її розвиток і стабільність?

 

‒ Якщо подивитися, де ліберальна демократія отримала найбільшу підтримку, ‒ це ті країни, де існує сильний середній клас. Він є її політичним підґрунтям. Тому важливо не тільки знижувати рівень бідності, а й підтримувати середній клас, створювати ліфти в нього для більшої кількості людей. Сьогодні занепокоєння викликає нерівність. І це небезпека для політичного розвитку. На жаль, цей тренд простежується і в Європі, навіть у Норвегії. Я за ринкову економіку, проте вважаю, що повинна бути соціальна ринкова економіка ‒ щоб забезпечити хорошу якість життя якомога більшій кількості людей. Звичайно, певні сили в сучасному світі намагаються дестабілізувати ліберальну демократію. Наприклад, терористичні атаки з Азії. Явний приклад ‒ це і путінський авторитарний режим.

 

Ларс Свендсен: «Свобода является ключевой категорией для человеческого достоинства»

 

‒ Що загрожує існуванню середнього класу, крім економічної кризи?

 

‒ Зараз відбувається стрімкий технологічний розвиток. Роботизація та автоматизація зможуть підвищити продуктивність. І цілком ймовірно, що не стане значної частини тієї роботи, яку зазвичай виконують представники середнього класу. На ринку праці буде різкий поділ між низькооплачуваною малокваліфікованою і високооплачуваною висококваліфікованою роботами.

 

‒ До речі, яка зараз найбільш високооплачувана професія у вашій країні?

 

‒ У Норвегії найбільше отримують бізнес-юристи. Вони встановлюють високі тарифи за годину роботи і заробляють величезну кількість грошей.

 

‒ Яку роль відіграють гроші в сучасному європейському суспільстві? Вони роблять людей більш вільними чи більш залежними?

 

‒ Звичайно, гроші важливі. Це один із ресурсів, який дає можливість вибрати певний спосіб життя. Це ціна вашого шляху свободи. На мою думку, гроші мають інструментальну цінність, але не є цінністю або метою самі по собі.

 

‒ Що ви думаєте про ситуацію в Україні? І про свободу в нашому контексті?

 

‒ Звичайно, я не експерт у цьому питанні. Очевидно, Україна перебуває під тиском, економічним і політичним. Ліберальна демократія становить небезпеку для путінського режиму, його клептократії. Я чув, багато людей тут розчаровані ліберальною демократією, що вона недостатньо швидко розвивається. Однак ви не можете мати добре функціонуючу ліберальну демократію, поки у вас поширена корупція. Оскільки в основі ліберальної демократії ‒ роль законів, рівність перед законом. Побудова стабільної демократії вимагає часу. Наскільки я розумію, корупція тут визнана як реальна проблема, люди знають, що це неправильно. І це перший крок до її викорінення.

 

Багато людей розчаровані ліберальною демократією, що вона недостатньо швидко розвивається. Однак ви не можете мати добре функціонуючу ліберальну демократію, поки поширена корупція

 

У своїй книзі я не даю порад, що робити. Товариства різні, тому немає універсального рецепта. Існують тільки мінімальні умови для всіх: свобода слова, релігії, право не бути арештованим без відповідного правового процесу. Виконавши ці мінімальні умови, кожне суспільство може самостійно вирішити, який тип устрою найбільше підходить до його історії, культури, цінностей. Я лише хотів дати людям інструменти для самостійного роздуму над цією темою.

 

‒ Яка література популярна зараз у Норвегії? Чи може письменник добре заробляти?

 

‒ Норвегія ‒ читаюча країна. В основному в нас люблять кримінальні романи, детективи. Один з найпопулярніших норвезьких авторів ‒ Ю Несбе. До речі, зараз знімається фільм «Сніговик», екранізація його роману, де одну з ролей грає актор Майкл Фассбендер. Ще Карл Уве Кнаусгор, який популярний не тільки в Норвегії, але і в Америці. Він написав божевільний проект ‒ шість автобіографічних романів під назвою «Моя боротьба» обсягом понад 35 000 сторінок. А ось перекладної літератури у нас не так багато.

 

Що стосується письменницької праці... Норвегія ‒ дуже дорога країна, і щоб заробити, автору потрібно продати, мабуть, 500 000 примірників. А в нас перший тираж зазвичай становить 2000.

 

Джерело: forbes.net.ua


23.06.2016