Міфи, страшилки та проблеми на шляху до участі в програмі «МОЛОДЬ ЗМІНИТЬ УКРАЇНУ»

колаж

 

Погляд учасників програми

 

Нашу групу не зупинити, якщо мова йде про поширення ідей, які можуть змінити життя простих українців! Саме тому ми провели вже більше десяти презентацій програми фонду Богдана Гаврилишина «Молодь змінить Україну».

 

Такий собі невеличкий рубіж, результатами якого хотілося б поділитися, бо цей досвід дозволив нам фактично створити перелік міфів, страшилок та проблем на шляху до участі в програмі.  Географія наших розповідей доволі велика: Київ, Львів, Харків, Сєвєродонецьк та Кременчук, а аудиторія різнопланова – студенти, громадські активісти, представники громадянського суспільства тощо. Коли ми почали обмінюватися досвідом, дивувалися, які ми всі схожі у своїх поглядах, ставленнях, проблемах та турбуваннях, незалежно від віку чи області!

 

Безимени-2

У нашому особистому топ-переліку труднощів, які виникають в процесі подачі на програму «Молодь змінить Україну» впевнено лідирує проблема збору команди та пошуку однодумців. Не дивно: і від кожного окремо, і від командного вміння налагоджувати роботу залежить загальний успіх групи. Намагаємося як можемо надихати прикладом власної команди: про учасників з Харкова розповідаємо і про руйнування будь-яких бар’єрів завдяки сучасним технологіям, про створення платформи для обміну контактами для бажаючих долучитися. Бо головне – бажання працювати та зацікавленість в обраних темах!

 

Знання англійської мови – ще та перепона, яка відлякує багатьох зацікавлених у програмі, що живуть у невеличких містах. Коли в презентації наступає час розповіді про критерії, саме згадування англійської мови змушує людей дивитися на тебе так, ніби: «дідько… ну чого ви одразу не сказали?» Хоча, коли доходить до справи, багато хто знає мову все-таки на непоганому рівні, але чомусь не вірять в свої сили. Та і в можливість поїхати за кордон як таку. Тому плавно переходжу до наступної проблеми – нестачі мотивації та реальних прикладів для мешканців малих міст. Можна багато говорити про те, чому так сталося, що це також проблема… Але я просто пропоную учасникам Асоціації повертатися додому, та розповідати там про програму місцевій молоді. Що може бути більш мотивуючим, ніж людина з твого рідного міста, що, можливо, вчилася у твоїй (чи сусідній – яка різниця?) школі, робила те, що і ти, але змогла поїхати до однієї з країн програми?

 

Безимени-1Цікаве загальне спостереження: ті, кому за 25, більше питань ставлять про бюджет, квитки і зобов’язання після поїздки. Ідеї – ідеями, але треба і про практичні речі піклуватися!) Приємно та інколи ніяково бачити здивування та недовіру на обличчях людей, коли кажеш, що бюджет ти прописуєш з групою, що вам його ніхто не нав’язує – його лише можуть підкорегувати, а можуть і ні. А коли з’ясовується, що всі зобов’язання, окрім звітів та участі у конференціях, мають радше рекомендаційний, ніж ультимативний характер, люди дивляться вкрай недовірливо. Як так? Адже це великі фінансові вливання… Що, не потрібно повертати жодних матеріальних витрат?..

 

Був би у всіх такий високий рівень довіри до власного досвіду та до молоді, як у Богдана Дмитровича, таких питань та сумнівів просто би не виникало. Давайте вчитися гарним прикладам, друзі wink

 

І остання чи то жартівлива, чи то наболіла нотка

Ні, Асоціація – це не секта wink

 

Ні, дорослих людей не можна змусити щось презентувати: ми всі працюємо на добровільних засадах. Так, бо ми віримо в те, що робимо. Так, ми приєдналися до програми, бо поділяємо погляди Богдана Дмитровича на майбутнє України wink

 

Але Ви все це зможете зрозуміти повною мірою лише тоді, коли пройдете підготовчий, основний та постетапи участі в програмі wink

 

Анастасія Бойко,
учасниця програми “Молодь змінить Україну”


08.06.2016