Досвід Норвегії. Соціальне підприємництво – запорука економічної стабільності та суспільної рівноваги.

image-c3e54d00c8bdcb206c8fc57ffbaf62699cef944d03c7c88d27cd02d9357e81cc-V

 

Економічна стабільність і добробут населення, інновації та використання передових технологій, практична відсутність корупції і високий рівень  довіри населення до державних структур, соціально-відповідальний бізнес, який не лише заробляє гроші, а й турбується про соціально-вразливі верстви суспільства… І це далеко не повний перелік характеристик однієї з найуспішніших та найбагатших країн світу – Норвегії.

 

Норвегія знаходиться на перших позиціях у світовому рейтингу за рівнем стабільності та сприятливості бізнес-середовища, яке забезпечується належною законодавчою базою та потужною державною підтримкою (рівень оподаткування компаній є середнім по Європі) і характеризується відкритістю та прозорістю. До прикладу, існує централізований реєстр в якому кожен громадянин має вільний доступ до корпоративної інформації і може побачити річні звіти, наявність особистої власності членів ради директорів чи генерального директора будь-якої компанії. Особливої уваги заслуговує і належний рівень бізнес- культури, як між конкурентами (бізнес-партнери працюють на взаємній довірі та Win-Win засадах) так і в середині кожної компанії (неформальне спілкування по горизонталі і по вертикалі, демократичні процеси ухвалення рішень, делегація завдань і відповідальності).

 

Норвегія лідирує за рівнем задоволенням населення своїм життям вже кілька років поспіль. До прикладу, сильна купівельна спроможність населення забезпечується, з однієї сторони, їх високою компетенцією, а з іншої, достойною оплатою робітничих професій,  які не поступаються своїм престижем перед менеджментом. Саме тому великі компанії несуть високі витрати на оплату робітників і відносно низькі витрати на топ-менеджмент. Саме людський фактор є ключовим індикатором оцінки ефективності функціонування державницького апарату. Люди відчувають безпеку у завтрашньому дні, але, водночас розуміють, що “геополітичні процеси та світова економіка, які є мінливими і опосередковано,  а згодом і безпосередньо, впливають навіть на найуспішніших та незалежних, а тому в будь-який момент можна залишитися за межею… Саме тому допомога та турбота про потребуючих є одним із пріоритетів як державного сектору, так і приватних структур. Ключовим в даному контексті є розвиток соціального підприємництва,  як однієї із форм забезпечення економічної стабільності та суспільної рівноваги, яка націлена на пом’якшення або вирішення соціальних проблем.

 

На даний момент соціальне підприємництво у Норвегії розглядається на двох рівнях – урядова підтримка та діяльність великих корпорації, які фінансово чи ресурсно підтримують соціальних підприємців.

 

У Норвегії поява соціального підприємництва в першу чергу була обумовлена активністю приватних осіб, компаній та інвесторів, основної мотивацією яких було вирішення питань, пов’язаних з появою великої кількості біженців. Втім з 2011 року починаються проявлятися політичні інтереси у цьому напрямку. Перший кроками державних структур стали розробка навчальних курсів та підготовка посібника для соціальних підприємців, які спрямовують свої зусилля на боротьбу з бідністю та соціальною ізоляцією. Згодом держава починає дотувати соціальних підприємців та фокусується на «великого інвестора». В цей час починають формуватися критерії підтримки  соціального підприємництва,  а саме:

 

  • Соціальний вплив (спрямованість на вирішення чи пом’якшення конкретної відчутної соціальної проблеми).
  • Інноваційність (застосування нових підходів, нових способів розв’язання як давньої, так і новопосталої соціальної проблеми).
  • Самоокупність і фінансова стійкість (незалежність від зовнішнього фінансування).
  • Тиражованість (відтворюваність моделі соціального підприємства в інших географічних і соціальних умовах).

 

З 2013 року політична мета у розвитку соціального підприємництва вже чітко окреслена. Уряд оголосив, що держава буде сприяти доступу соціальних підприємців до можливостей та схем фінансування на рівні з іншими підприємцями.

 

На даний момент визначено три пріоритетні напрямки, що представляють особливий інтерес при розгляді політики у соціальному підприємництві:

 

– Державні закупівлі. Державний сектор займає ключову нішу і здебільшого є єдиним клієнтом для соціальних підприємців. Проте соціальні підприємці, які тільки виходять на ринок,  не завжди обізнані належним чином стосовно процедури відкритих торгів та участі у процесі прийняття рішень. Часто в процесі проведення публічних торгів мало враховується аспект інноваційності у сфері послуг і поставок.

 

– Компетентність. Соціальні підприємці мають чітке бачення наявних проблем та способів їх вирішення, проте часто вони є недостатньо компетентними в питаннях ведення бізнесу.

 

– Культура підприємництва. У багатьох випадках соціальні підприємці не мають досвіду ведення бізнесу і не «володіють правилами гри», що є необхідною умовою та запорукою ведення успішного бізнесу.

 

Враховуючи наведене вище, уряд прагне сприяти посиленню конкурентоспроможності соціальних підприємців кількома шляхами:

 

  1. Реалізація програм навчання ще на початковому рівні – на етапі зародження ідеї. Генераторами більшості ідей виступає молодь. Саме тому, в курс навчання на рівні бакалаврату включені такі курси, як соціальні інновації та соціальне підприємництво. Важливе значення в напрямку просування такого навчання має міжсекторальна співпраця, а саме співпраця урядових структур та навчальних закладів. Наприклад, Центр підприємництва в Університеті Осло пропонує навчальний курс «Соціальне підприємництво» як для магістрів, так і для бакалаврату.
  2. Адміністрація праці та соціального забезпечення Норвегії надає грантову підтримку соціальним підприємцям. За останніх два роки було виділено шість мільйонів норвезьких крон для підтримки бізнесу, який, шляхом застосування інноваційних підходів, спрямовує свої зусилля на боротьбу із бідністю та соціальною ізоляцією.
  3. Важливим кроком у напрямку підтримки соціального підприємництва є прийняття у жовтні 2015 року Урялового Плану підтримки підприємництва «Хороші ідеї – забезпечене майбутнє», окремим розділом якого є підтримка та розвиток соціального підприємництва. Наприклад, вже запущена гаряча лінія для підприємців, які можуть звернутися та отримати консультацію фахівця з приводу будь-яких, в тому числі вузько-профільних, питань.

 

Розуміючи актуальність розвитку соціального підприємництва, уряд Норвегії зосереджує свою увагу і на налагодженні співпраці у цьому напрямку з іншими скандинавськими країнами. У 2013 році Рада Міністрів Північних Країн провели дослідження стосовно потенційних можливостей співпраці у розвитку соціального підприємництва у країнах Північної Європи, що продемонструвало потенціал для покращення взаємодії між гравцями, які пропонують інструменти, спрямовані на підтримку соціальних підприємців.

 

Важливе значення має підтримка розвитку соціального підприємництва на локальному рівні. До прикладу, у Порсгрунні функціонують пільгові дитячі кімнати для батьків, які тимчасово не працюють, але займаються пошуком роботи чи перекваліфікацією; у Бергені діє хаб – локація соціальних підприємців, на базі якого працює бізнес- інкубатор.

 

зкщеі

Porsgrunn Kommune

 

Запорукою успішного розвитку та функціонування соціального підприємництва є фінансова та ресурсна підтримка  великих бізнес-корпорацій. Одним із ключових бізнес-гігантів у Норвегії є приватна інвестиційна компанія FERD, керівництво якої вважає, що «інвестиції в соціальне підприємництво є однією із базових цінностей ведення бізнесу».

 

Керівництво компанії виділило кілька ключових принципів, дотримання яких є необхідною умовою отримання підтримки:

 

  • турбота про покупця/клієнта
  • новітні технології
  • прагнення лідирувати «у своїй сфері»
  • конкурентні ціни
  • мотивація до постійного розвитку та вдосконалення
  • партнерство та добрі стосунки з місцевою владою і громадою.

 

FERD пропонує фінансову модель – цикл навчання, що робить бізнес стійким і готовим до зростання, тому працює із соціальними підприємцями на кількох рівнях:

 

  1. Базовий рівень (до 1 року) – менторська підтримка у формуванні концепції ведення бізнесу, розробці бізнес-плану та обговоренні організаційних деталей.
  2. Грантова (фінансова) підтримка (до 3 років).
  3. Формування мережі соціальних підприємців.

 

Представники компанії констатують, що вони не просто вирішують проблеми, а створюють можливості зробити це самостійно, «не дають , а допомагають реалізувати». Для них важливий саме соціальний ефект, оскільки жодних податкових пільг чи преференцій не мають.

 

Зусилля FERD насамперед спрямовані на дітей і молодих людей, але не обмежені цими категоріями (наприклад, ведеться постійна робота із особами, що вийшли з місць позбавлення волі (сотні людей, які залучаються до виконання тимчасових робіт, проходження навчання та програм особистісного розвитку. У 2014 році 20 осіб  повністю ресоціалізувалися, отримавши гідна оплату праці, власне житло). Протягом 2014 року понад 13 000 учнів взяли участь у програмах навчання компанії, 344 особи пройшли комплексне навчання, 163 із них отримали роботу.

 

image-c3e54d00c8bdcb206c8fc57ffbaf62699cef944d03c7c88d27cd02d9357e81cc-V

Зустріч з представниками «Ferd» (однієї із найбільших інвестиційних компаній Норвегії)

 

Поняття «соціального підприємництва» в Норвегії суттєво відрізняється від українських реалій. Для імплементації передового норвезького досвіду необхідно провести комплекс заходів. Втім, зазвичай, все повинно відбуватися поетапно, але, напевне, це не наш випадок. Нам потрібна діяти обдумано, але чітко, впевнено та оперативно – свого роду «шокова терапія».

 

На жаль, в Україні соціальним підприємництвом здебільшого займаються неприбуткові громадські чи благодійні організації без законних на те підстав. Відсутність законодавчо закріпленого визначення «соціального підприємництва» та належної нормативно – правової бази створює суттєві перепони на шляху до розвитку такої сфери діяльності. Більшість громадських організацій, отримуючи прибуток від своєї діяльності, намагаються покрити власні витрати на поточну діяльність, але цього абсолютно недостатньо для ефективного функціонування організації. Саме тому має бути розроблена та прийнята нормативно – правова база, яка регламентуватиме діяльність соціальних підприємців. Це має бути закон, який не лише даватиме визначення основних понять, а розкриватиме механізм функціонування соціального підприємництва загалом, систему державної підтримки, залучення бізнес – структур. Окрім того, повинна бути прийнята програма підтримки соціальних підприємців, яка періодично оновлюватиметься, виходячи із нових потреб та викликів. Для такої підтримки однозначно повинні бути закладені кошти. Втім, в світлі децентралізації, при обмежених можливостях державного бюджету, варто стимулювати місцеве самоврядування до виділення ресурсів для підтримки соціальних підприємців свого регіону. Місцевому самоврядування в свою чергу буде легше залучати до цього процесу бізнес-структури, які працюють в даному регіоні.

 

В Україні починає формуватися соціально – відповідальний бізнес. Великий бізнес час від час жертвує на ті чи інші потреби соціально – вразливих верст. Проте, це точкові безперспективні дії, а не систематична ціленаправлена діяльність. В даному аспекті дуже важливо звернути увагу на досвід «Ferd» стосовно запровадження кількарівневої системи підтримки, яка не буде розцінюватися як одноразова «допомога», а буде реальним кроком на шляху до розвитку соціального підприємництва. На цьому етапі однозначно в процес повинен «включитися» державницький апарат. Варто певним чином стимулювати бізнес підтримувати соціальних підприємців шляхом запровадження хоча б мінімальних пільг чи преференцій. Проте паралельно потрібно працювати і над культурою ведення бізнесу. Це має бути активна просвітницька кампанія, яка доноситиме ключові принципи ведення соціального підприємництва до широкого загалу.

 

Важливим аспектом є навчальний компонент. Нам варто нарешті почати працювати на перспективу. І робити це треба зі шкільних лав. Основи ведення бізнесу, пошук та залучення ресурсів, соціальні інновації та багато суміжних тем можна на початковому етапі включити хоча б як факультативи у шкільну програму, згодом переходячи до більш глибшої роботи. Ресурси для цього можна знайти залучивши громадські організації, які активно залучають грантові кошти міжнародних структур.

 

Отже, підсумовуючи зазначене вище, можна зробити висновок, що якісно новий рівень розвитку соціального підприємництва в Україні залежатиме від налагодження міжсекторальної співпраці таких ключових партнерів як: органи державної влади та місцевого самоврядування (нормативно – правове забезпечення, основний механізм фінансової підтримки) – бізнес (менторство, грантова підтримка) – ЗМІ (популяризація діяльності) – навчальні заклади (навчальний курс із ведення соціального підприємництва) – громадські організації (безпосередня робота із населенням з метою роз’яснення ключових принципів діяльності соціальних підприємств).

 

процьНаталія Проць

Учасниця програми “Молодь змінить Україну”,

Норвегія, 2015


07.03.2016