Досвід Швеції. “Ми – різні. Ми – рівні”: Гендерна дискримінація в Швеції

407

Гендерна  рівність є самоціллю. Вона є передумовою для подолання бідності, сприяння сталому розвитку та впровадження ефективного  управління в будь-якій країні.

                                                                            Генеральний секретар ООН Кофі Аннан, 2003

 

Гендерна політика відіграє важливу роль у дотриманні соціальної гармонії в суспільстві, забезпечення соціальної безпеки держави, а також засвідчує рівень її цивілізованості. Негативне ставлення до гендерних питань призводить до розбалансованості соціальних відносин, внутрішніх негативних процесів в окремих соціальних групах населення чи суспільстві в цілому. Гендерна нерівність є одним із проявів соціально-економічної диференціації населення, що зумовлює різні можливості самореалізації жінок та чоловіків у суспільстві.

 

Гендерна проблема за останні десятиліття постійно перебуває в центрі уваги Європейського співтовариства, яке формує гендерно-правовий простір, враховуючи гендерний аспект країн, що приєднуються до нього. Цьому сприяє поняття міжнародно-правових аспектів з гендерного законодавства в країнах Європейського континенту, в яких узагальнено потреби відповідних перетворень.

 

У зв’язку з проголошенням Україною курсу на європейську інтеграцію гендерне питання набуває особливого значення в політичних процесах нашої держави. Дотримання гендерних стандартів є не лише яскравим показником демократизації суспільства, а й необхідною умовою для вступу в Європейське співтовариство.

 

Сучасна державна політика України спрямована на досягнення рівності жінок і чоловіків у суспільстві, на подолання всіх форм дискримінації за ознакою статі, на створення необхідних соціальних та політичних передумов для найповнішої реалізації природних здібностей жінок і чоловіків у всіх сферах трудового, суспільного та особистого життя. В основі цієї політики – загальноприйняті міжнародні норми, зафіксовані у Загальній декларації прав людини, Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Платформі дій четвертої всесвітньої конференції зі становища жінок, підсумкових документах Генеральної Асамблеї ООН та інших документах.

 

Оскільки досягнення гендерної рівності є одним з пріоритетних напрямків політики європейських країн на даний момент існує уже багато моделей досягнення рівноправності за гендерною ознакою. Одним з найбільш успішних та широковідомих є приклад Швеції – одного з всесвітньо визнаних гендерно-егалітарних лідерів.

 

За результатами рейтингу гендерної рівності, в рамках якого Всесвітнім економічним форумом були досліджені дані зі 135 країн, Швеція у 2015 році зайняла 4 місце. Україна у тому ж рейтингу посіла лише 67. Гендерна рівність є одним з наріжних каменів шведського суспільства. Це означає, що чоловіки і жінки мають рівні права і обов’язки у всіх сферах життя. Вони мають рівні можливості працювати і забезпечувати себе, поєднуючи кар’єру з сімейним життям і не побоюючись зловживань і насильства з боку представників протилежної статі.

 

Шведський фемінізм за свою більш ніж столітню історію трансформувався від ідеї про особливу жіночої (материнської) місії в публічній сфері до концепції про однакові соціальні ролі чоловіків і жінок в суспільстві. І тим самим продемонстрував свою прихильність до західної традиції, що грунтується на визнанні переваги публічної сфери над приватною. Рівність статей у Швеції досягається за рахунок подальшого перенесення функцій сім’ї в публічну сферу при звуженні і нівелюванні приватної сфери, зниженні її соціального значення і соціалізуючої функції.

 

Vika

З представницями ALL WOMAN`S LOBBY

(центрального координуючого органу шведських гендерних організацій)

 

Фемінізм змінив вигляд і сутність шведського соціуму, посприявши набуття жінками економічної самостійності, остаточного затвердження моделі сім’ї з двох працівників, більш рівному розподілу обов’язків у подружжі, збільшеному участі батьків у вихованні дітей. Модель гендерної політики Північних країн – це рівність, рівноправність, рівні права і можливості, рівний доступ до влади. Ці принципи реалізуються і в демографічній політиці Швеції.

 

Основною ідеєю, якою пронизані останні зміни законодавства про спеціальні права осіб з сімейними обов’язками Швеції, є ідея про те, що обоє батьків повинні по можливості максимально багато часу проводити зі своїми дітьми, в тому числі і в дитячому віці. Час для спілкування з дітьми, відведений в якості гарантії для батьків, має бути поділено між ними. Це буде сприяти усуненню ґендерних стереотипів, що виключають батьків з процесу виховання дітей. Відпустки, передбачені законодавством, надаються не за рахунок роботодавця, а за рахунок системи соціального страхування. Відповідно до закону про батьківські відпустки відпустка може надаватися особам, які мають батьківське страхування. Страхування може бути розраховане виходячи з відпустки на цілий день, на півдня, на чверть і на одну восьму робочого дня.

 

У Швеції батькам надається оплачувана відпустка тривалістю в 480 днів у зв’язку з народженням або усиновленням дитини, 60 днів відпустки закріплені персонально за кожним з батьків. Іншими словами, передача цієї частини відпустки одним з батьків іншому не допускається. Дана міра була введена у зв’язку з тим, що, як правило, батьки, які мають більш високий дохід, не брали відпустку по догляду за дитиною (його необов’язкову для матерів частину), через зниження в цьому випадку доходів сім’ї. Втручання держави в розподіл відпустки між батьками дає родині вибір: або втратити 60 днів відпустки або батькові дитини все ж скористатися ним. Крім розвиненої системи законодавства держава встановлює громадські підтримки для осіб з сімейними обов’язками, які є стратегій залучення батьків на ранньому етапі до або після народження дитини. Однією з таких форм підтримки батьківства і батьківства є освітні групи для батьків. Близько 60% майбутніх батьків в Швеції беруть участь сьогодні в таких групах. Це сприяють переорінтаціі гендерних стереотипів про те, що турбота про дітей – виключно жіноче заняття.

 

Політика Уряду Швеції спрямована на створення економічної самостійності жінок в шлюбі – кожна жінка має реальні можливості заробітку. Успішність цієї політики підтверджується статистичними даними про те, що в 2007 році половину робочої сили Швеції складали жінки. Але проблема гендерної дискримінації в трудовій сфері все одно не вирішена до кінця. У Швеції також, як і в інших країнах, існують сектора економіки, в яких переважає праця чоловіків або праця жінок. Є жіночі та чоловічі професії. При цьому чоловічі професії є більш високо оплачуваними. Число працюючих жінок в публічному секторі дорівнює числу жінок в приватному секторі. Відносно чоловіків пропорція інша, вона становить 18 і 82% відповідно.

 

Значну роль в боротьбі за Гендерна рівність відіграє законодавство. Антидискримінаційного законодавства Швеції має не надто довгу історію. Свій початок воно бере з 1980 року, коли був прийнятий перший антидискримінаційний закон, який був спрямований на досягнення рівноправності чоловіків і жінок. Закон заборонив дискримінацію за ознакою статі та ввів посаду Уповноваженого з рівних можливостей в якості наглядового органу. Даний нормативний акт в 1992 році був замінений Законом про рівні можливості чоловіків і жінок у сфері праці.

 

Vika2

З Анною, керівником Roks (шведської національної асоціації притулків для жінок)

 

У Швеції до 2009 року діяли 5 основних нормативних актів, що забороняють дискримінацію в трудових відносинах: Закон про рівні можливості чоловіків і жінок у сфері праці (1991 р); Закон про заборону етнічної дискримінації (1999); Закон, що забороняє дискримінацію інвалідів (1999); Закон, що забороняє дискримінацію, засновану на сексуальну орієнтацію (1999); Закон, що забороняє дискримінацію частково – зайнятих працівників і працівників, які працюють за строковим трудовим договором (2002 р). У Швеції були прийняті також 3 не трудовий антидискримінаційних закону. Перший захищав студентів і абітурієнтів вищих навчальних закладів. Другий був спрямований на боротьбу з дискримінацією в сфері організації та ведення бізнесу, членства, участі та членства в організаціях роботодавців, працівників і професійних організаціях, в сфері професійного постачання товарами, послугами в сфері житла, соціального обслуговування, соціального страхування, виплати допомоги по безробіттю, сфері охорони здоров’я, медичного обслуговування. Третій закон забороняв дискримінацію і інше нерівне звернення щодо дітей та школярів.

 

З 1 січня 2009 вступив в силу новий Акт про дискримінацію. Він замінив антидискримінаційні закони в Швеції, об’єднавши їх в один нормативний акт, який додатково заборонив дискримінацію за віковим критерієм і сексуальної ідентичності. Так само був введений пост єдиного омбудсмена, який контролює виконання нового закону. В результаті заборона дискримінації поширилась на наступні підстави: стать, самоідентифікація або самовираження, нетипові для певної статі, національна приналежність, релігія або віросповідання, обмежені можливості, сексуальна орієнтація, вік. Закон захищає від дискримінації у сфері праці, у сфері вищої освіти, в школі, в сфері торгівлі, медичного обслуговування та інших сферах. Уповноважений з боротьби з дискримінацією здійснює нагляд за дотриманням принципів гендерної рівності на робочих місцях, в системі шкільної освіти і в ряді інших сфер, зокрема, на ринку праці.

 

В Акті містяться два основні розділи, що стосуються гендерної рівності в сфері трудових відносин. По-перше, закон зобов’язує всіх роботодавців вживати активних і цілеспрямованих заходів для досягнення рівноправності чоловіків і жінок. По-друге, він забороняє дискримінацію і вимагає від роботодавця розслідувати і припиняти всі випадки домагань.

 

Кожен роботодавець, в штаті якого перебуває понад 25 працівників, зобов’язаний раз у три роки складати план досягнення гендерної рівності на підприємстві. Раніше Акт про рівні можливості чоловіків і жінок у сфері праці вимагав щорічного складання аналогічного плану, в тому числі і роботодавцями, мають від 10 до 24 працівників. План повинен включати умови праці та умови найму, які роботодавець планує вдосконалити в руслі політики гендерної рівності, а також заходи, які будуть прийняті для досягнення рівної плати за рівну працю чоловіки і жінки на підприємстві. Роботодавці зобов’язані проводити раз на три роки (раніше щорічно) гендерний аналіз системи оплати праці на підприємстві та виявляти випадки нерівності. Система проведення подібного аналізу існує в Швеції з 1994 року і на практиці дає ефективні результати.

 

Vika3

З Монікою Ренстіг, виконавчим директором дослідницького інституту жінок у бізнесі

 

У Швеції широко розвинена система аналізування. Збір, аналіз і представлення всіх даних офіційної статистики Швеції здійснюються з урахуванням гендеру. У кількісному відношенні принцип гендерної рівності знаходить вираз в рівному представництві чоловіків і жінок (50/50) у всіх сферах життя суспільства. Якісний аспект гендерної рівності означає активне використання знань і досвіду представників обох статей для досягнення прогресу у всіх сферах суспільного життя.

 

Політика Швеції, спрямована на досягнення гендерної рівності, безперечно, є системною і ефективною. Грамотний підхід до рівності з позицій однаковості прав, можливостей і обов’язків жінок і чоловіків у всіх сферах життя, а також розвинене антидискримінаційного законодавства і систематичний контроль з боку держави за зусиллями роботодавців щодо викорінення нерівноправності на підприємствах дає відчутний ефект, виводячи Швецію в лідируючі за показником гендерної рівності держави.

 

Vika1Вікторія Зінчук 

Учасник Програми “Молодь змінить Україну” 2015 року,

Країна дослідження – Швеція


17.02.2016