Досвід Польщі. «Вкластися у 5 хвилин».

Така велика країна. Так багато міст, містечок і сіл. І так багато людей, молодих і середнього віку, яким ніде працювати. Або працюють за копійки, не маючи перспектив на гідне життя.  Або заробітки за кордоном, або безвихідь. В країні у центрі Європи. В Україні.

 

Але людям можна дати роботу. Щоб нам не говорили – в країну, де є воєнні дії, не прийдуть інвестиції, європейцям невигідно відкривати в нас підприємства. Це не зовсім і не завжди так. Як нам вдалося дізнатися, польські інвестори  готові вкладати гроші в розвиток бізнесу в Україні. Цю думку озвучив Яцек Пєхота, колишній міністр економіки та міністр економіки і праці Польщі, а нині – президент Польсько-Української господарчої палати під час зустрічі з учасниками програми «Молодь змінить Україну» благодійного фонду Богдана Гаврилишина. Проблема в тому, що польські бізнесмени не можуть знайти партнерів в Україні(!). І це в країні, якій конче необхідно створювати виробництва та робочі місця. Наповнювати бюджет в час , коли рівень  доходів населення , зокрема пенсіонерів, не витримує жодної критики?

 

 

Інвесторів не шукають і не запрошують в Україну. На противагу – поляки, чітко усвідомлюють: поки вартість робочої сили не така висока як, в інших країнах Європи, треба робити усе можливе, щоб змусити інвесторів з багатших країн відкривати підприємства в Польщі. В агентстві розвитку Вроцлавської агломерації   це називають «вкластися у 5 хвилин». Ці «5 хвилин» є і в України. Бо порівняно з Польщею у нас вартість робочої сили ще нижча. хоч це неприємно усвідомлювати. Але це – шанс.

 

Південний захід Польщі. Вроцлавський повіт Нижньосілезького воєводства. Його центр – місто Конти Вроцлавські. Йдемо до міської ратуші. Колега каже, містечко надзвичайно нагадує її рідний Самбір на Львівщині. Нас гостинно зустрічає бурмістр  міста і гміни Конти-Вроцлавських Антоні Копеч. Антоні Копеч має аграрну освіту, півтора роки провів у Німеччині, де, як сам каже розширив кругозір і набрався досвіду. Щоправда, коли повернувся – не міг знайти роботу. Однак земляки довірили йому управляти повітом. І не помилились. Пан Копеч дбає про регіон вже протягом 17-ти років. Ми не потенційні інвестори (хіба що в майбутньому) і не представники української влади (в майбутньому теж не виключено), але він щиро і завзято починає розповідь про свій край. Як він змінився.

 

20 років тому. Конти Вроцлавські – звичайна аграрна гміна. Майже третина мешканців – безробітні. Кількість населення 17 тисяч і 17 мільйонів злотих у бюджеті міста. 2015-й. Рівень безробіття – 3%. У повіті проживає  22 тисячі людей, а наповнення бюджету міста  – 100 млн злотих.

 

ЩО ВОНИ ЗРОБИЛИ?

 

У 1998 році в повіті жеврів колгосп і три підприємства – м’ясокомбінат, завод з переробки картоплі і плодово-овочевий комбінат. Усі – на грані банкрутства. Антоні Копеч об’єднав довкола себе однодумців. Взялися до справи. Цілих два роки пішло на те, аби підготувати план ділянок, на яких можна буде будувати майбутнім інвесторам. Паралельно із цим вдосконалювали систему інфраструктуру, наприклад, вирішили питання вивезення та переробки сміття..     Порада номер один від Антоні Копеча: РЕГІОН, ЯК  БУДЬ-ЯКИЙ ТОВАР – ВИМАГАЄ РЕКЛАМИ. Ви хочете в магазині придбати гарно запакований товар, та ще й такий,я кий би був вам хоч трохи знайомий.

 

 

Надходження в бюджет дозволяють будувати житло, дбати про дитсадки і школу. Мрія бурмістра – побудувати у Контах Вроцлавських басейн.

 

Урок номер два: НАЙКРАЩА РЕКЛАМА, ЦЕ КОЛИ ОДИН ІНВЕСТОР РЕКОМЕНДУЄ ВАС ІНШОМУ. Мовляв, у них добре інвестувати, з ними немає проблем. Приклад, який Антоні Копеч виділяє як найважливіший – період від купівлі землі до отримання дозволу на забудову – КІЛЬКА ДНІВ, А НЕ КІЛЬКА МІСЯЦІВ.  А й справді: якщо  все детально обговорено, погоджено, і підготовлено до приходу інвестора – що може змусити зволікати?

 

У Польщі 14 спеціальних економічних зон. Нещодавно СЕЗ з’явилася і у Вроцлавському повіті.  Але інвестиції сюди почали надходити задовго до появи СЕЗ. Антоні Копеч вкотре ділиться досвідом – ЯКЩО ПЕРШЕ ПИТАННЯ ІНВЕСТОРА – ЯКІ ВИ ПРОПОНУЄТЕ ПІЛЬГИ, ХАЙ КРАЩЕ ВІН ІДЕ ДО ІНШОЇ ГМІНИ. Серйозний інвестор спершу цікавиться такими речами, як рівень підготовки ділянки – чи проведена туди вода , електрика, який рівень безробіття у регіоні, хто буде працювати на підприємстві. І тільки в кінці розмови – він спитає про пільги.

 

Але як 2700 підприємств відкрились на 14000 гектарів. Вочевидь, довелося будувати і на сільгоспземлях, запитую у бурмістра. Виявляється, доводилося іти на трансформацію статусу ділянки.  Це окрема важка  дискусія для України. Можливо, на це було складно піти і полякам.

 

Чи робила це все сама місцева влада? Звичайно, ні. Більше того, бурмістр Антоні Копеч зауважує,  якщо для потужного інвестора виникає необхідність створити спеціальні умови  – в країні передбачена можливість – коли з таким проханням місцева влада може звернутися до влади центральної. Після ретельного розгляду спеціальні умови можуть погодити. Так, під одного з потужних інвесторів у повіті створили СЕЗ.

 

 

В Національному агентстві інвестицій Польщі дивуються – чому в Україні немає подібної до них структури? Так, робота Державного агентства з інвестицій і інновацій України була неоднозначною. Так, уклали угоду з колишнім лижним інструктором з приводу фінансування LNG терміналу. Але  ж ніщо не заважає зараз набрати талановитих людей і відкрити структуру, яка проведе аналіз інвестиційної привабливості регіонів і допомагатиме їм у пошуку партнерів. Можна не замахуватися на проекти на кшталт сьогодні вже нікому непотрібного LNG терміналу. Можна спільно з європейцями виготовляти автівки, шити одяг, переробляти овочі та фрукти.

 

Наступним кроком повинне стати створення Спеціальних економічних зон. Так, в Україні побутує думка, що вільні економічні зони повертати не можна, оскільки знову наживатимуться на них нечесні на руку ділки. То контролюйте, панове. Поляки контролюють.  Якби СЕЗ не давали користі регіонам та державі, у Польщі вже давно відмовилися б від них. Але їх в цій країні – 14(!). В залежності від регіону – інвестору повертають до 35% вкладених коштів , за даними Національного агентства інвестицій Польщі. У вигляді тих чи інших пільг. Що краще – дати пільгу інвестору і отримати в бюджет хоч щось? Чи не давати пільг і не отримати нічого?

 

Так, є ризик, щоб землю не розпродали іноземцям, щоб інвестор дотримувався високих екологічних стандартів і ще багато чого. Ризики треба передбачити і не допустити.

 

Візит групи учасників програми «Молодь змінить Україну» до республіки Польща та досвід спілкування з людьми, які здійснювали та продовжують здійснювати перетворення у цій країні, показали: залучення інвестицій та створення робочих місць у державі залежить від тісної співпраці та відвертого діалогу між місцевими та центральними органами управління. Факт існування такої плідної  співпраці в Україні викликає сумніви. Якщо ми віддаємо повноваження на місця і просуваємо ідею децентралізації – це ще не означає, що регіони мають бути кинуті напризволяще.

 

Головне діяти, склавши правильну стратегією. І думати про людей, життя котрих може залишатися несправедливо важким. А може з кожним днем ставати кращим. Або принаймні наближатися до кращого.

 

 

Ольга Ксьонз,

 

учасник програми «Молодь змінить Україну» Благодійного Фонду Богдана Гаврилишина,

 

журналіст і ведуча ТРК ЕРА та радіо Ера ФМ.


08.02.2016